Заїкання (заїкуватість)

Заїкання (заїкуватість) – це порушення мовлення, що характеризується частим повторенням або пролонгацією звуків, складів і слів, а також частими зупинками або нерішучістю в мовленні, що розривають його ритмічний перебіг. Згідно з міжнародною статистикою, такі проблеми мають близько одного відсотка населення планети.

Різноманітність поглядів на сутність мовленнєвого дефекту дає змогу стверджувати, що заїкання є складним психофізичним розладом. До причин виникнення заїкання відносять такі чинники:

• спадковий фактор
• внутрішньоутробні та родові травми
• органічне ураження мозку в різні періоди розвитку під впливом багатьох шкідливих факторів
• постнатальні (тобто ті, що виникли після народження) – інфекційні, травматичні та інші

За даними низки вчених, ця мовленнєва особливість нерідко виникає при перенавчанні ліворукості на праворукість. Прискорений темп мовленнєвого розвитку також є ризиком для появи заїкання, коли проявляється значна невідповідність між високим рівнем розвитку мовлення та недостатньою координацією між мовленнєвим диханням, голосом та артикуляцією. До цього чинника найчастіше схильні діти від двох до чотирьох років. Загальна ослабленість дитини, спричинена частими захворюваннями, що важко протікають, несприятливі умови сімейного та мовленнєвого виховання можуть стати причиною зриву нормальної роботи нервової системи та виникнення проблеми.

Заїкання чому це проблема?

Як і інші хвороби, заїкання не є проблемою тільки тих, хто на нього страждає. За неправильного ставлення суспільства до людей, які заїкаються, це порушення мови істотно впливає на емоційний стан. А значить і значно погіршує якість життя людини. Що часто призводить до стресу, соціальної тривоги та самоізоляції. Люди, які страждають на заїкання, стикаються з багатьма проблемами в повсякденній комунікації. Насамперед їм потрібна підтримка суспільства, розуміння. Люди, які заїкаються, не повинні почуватися на узбіччі суспільства, а бути його повноправними членами.