Трансплантація стовбурових клітин

Для тисяч людей зі злоякісними захворюваннями крові трансплантація стовбурових клітин (ТСК) є потенційно рятівним варіантом лікування. Більшість пацієнтів, яким показана ТСК, мають злоякісні захворювання крові. Такі як лейкемія, лімфома, мієлома, мієлодиспластичні синдроми та мієлопроліферативні новоутворення. ТСК також може бути корисна пацієнтам із синдромами недостатності кісткового мозку. Наприклад, апластичною анемією та імунодефіцитними станами.

Здорові стовбурові клітини крові, також відомі як гемопоетичні стовбурові клітини. Являють собою незрілі клітини, з яких походять усі клітини крові в організмі. Стовбурові клітини крові можуть ділитися, утворюючи більше кровотворних стовбурових клітин, або дозрівати в:

• еритроцити, які переносять кисень по всьому тілу
• лейкоцити, які допомагають боротися з інфекціями та раком
• тромбоцити, які допомагають контролювати кровотечу

Для трансплантації стовбурових клітин можна використовувати такі джерела:

• кістковий мозок (трансплантация стовбурових клітин костного мозга)
• периферична кров (трансплантація стовбурових клітин периферичної крові)
• пуповина (трансплантація стовбурових клітин пуповинної крові)

Периферична кров є найпоширенішим джерелом стовбурових клітин для трансплантації. Після того, як стовбурові клітини вводять у кров пацієнта, вони потрапляють у кістковий мозок. Після чого починається процес утворення нових здорових клітин крові, включно з лейкоцитами, еритроцитами і тромбоцитами. Цей процес називається “приживлення”.

Збіг стовбурових клітин визначається за ДНК-маркерами, які називаються людськими лейкоцитарними антигенами (HLA). Ці антигени знаходяться на білих клітинах у крові (лейкоцитах) і передаються у спадок від матері та батька. Таким чином, найкращий потенційний збіг може бути у рідного брата/сестри. Однак, через випадковий розподіл цих антигенів, більшість пацієнтів мають один шанс із 25% на збіг зі своїм братом/сестрою. Іншим потрібно шукати добровільних донорів, за межами своєї сім’ї, у спеціальних реєстрах.

Види трансплантації кісткового мозку

1. Аутологічна трансплантація стовбурових клітин.
   Для аутологічної трансплантації стовбурових клітин використовуються власні стовбурові клітини пацієнта.
2. Алогенна трансплантація стовбурових клітин.
   Цей вид трансплантації передбачає використання стовбурових клітин від іншої особи.
3. Пуповинна кров.
   Альтернативним джерелом стовбурових клітин для пацієнтів, які не мають сумісного спорідненого чи неспорідненого донора, може бути пуповинна кров. На жаль, одиниці пуповинної крові зазвичай містять менше стовбурових клітин, тому їх важко використовувати людям з великим розміром тіла.

Приживлення стовбурових клітин

Зазвичай приживлення відбувається протягом перших 30 днів після трансплантації, але іноді може зайняти більше часу. Приживлення означає, що нові стовбурові клітини функціонують належним чином і починають відновлювати імунну систему. Лейкоцити – це перші клітини, які приживаються, потім ідуть еритроцити, а потім тромбоцити. Лікар щодня перевірятиме показники крові пацієнта, щоб перевірити, чи почав кістковий мозок пацієнта виробляти нові клітини крові. Коли відбувається приживлення, кількість лейкоцитів, еритроцитів і тромбоцитів починає зростати.

Після того, як відбулося приживлення і зникли ранні побічні ефекти чи ускладнення, лікарі-трансплантологи починають працювати над випискою пацієнта. Пацієнт готовий до виписки, якщо:

• ознаки інфекції відсутні
• відсутні важкі ускладнення лікування
• відбулося приживлення, і в організмі пацієнта виробляється достатня кількість здорових лейкоцитів, еритроцитів і тромбоцитів
• спостерігається здатність їсти і пити такою мірою, щоб отримувати достатню кількість рідини і поживних речовин
• стан пацієнта стабільний і спостерігається фізична здатність функціонувати за межами лікарні

Основний ефект трансплантації стовбурових клітин полягає в тому, що вона допомагає пацієнту відновити здатність виробляти стовбурові клітини після дуже високих доз хіміотерапії. Однак у разі деяких типів злоякісних захворювань крові трансплантація стовбурових клітин також може працювати безпосередньо на знищення ракових клітин. Це називається ефектом “трансплантат проти пухлини” (ТПП), що виникає після алогенної трансплантації. Залежно від захворювання і стану здоров’я пацієнта лікар може порекомендувати аутологічну або алогенну трансплантацію стовбурових клітин. Рішення про те, який метод лікування обрати, дуже складно прийняти. Для кожного пацієнта слід враховувати фактори, важливі саме для нього. Тому таке рішення передбачає ретельне обговорення між пацієнтом і лікарем.

Український реєстр донорів кісткового мозку

Будь-яка здорова людина віком від 18 до 35 років може зареєструватися потенційним донором кісткового мозку. Якщо Ви бажаєте стати донором кісткового мозку та врятувати життя людини, отримайте більш детальну інформацію на офіційному сайті “Українського реєстру донорів кісткового мозку” – ubmdr.org або за телефоном 067-530-27-55. Коли ви реєструєтеся, щоб приєднатися до реєстру донорів, Ви надаєте зразок своєї ДНК для ідентифікації ваших людських лейкоцитарних антигенів (HLA), які заносяться в базу даних пошуку донорів.

Якщо ви підійшли комусь як донор, існують два шляхи пожертвування стовбурових клітин:

Перший спосіб, і той, який найчастіше використовується (80% випадків) – це забір стовбурових клітин із циркулюючої крові. Протягом п’яти днів донору вводитимуть спеціальний препарат, який значно збільшує кількість стовбурових клітин у крові. На п’ятий день донору проведуть аналіз крові, щоб перевірити, чи достатньо в нього циркулюючих стовбурових клітин. Далі, за допомогою спеціального апарату (клітинний сепаратор) проводиться забір стовбурових клітин у донора з крові через вену в одній руці, повертаючи кров до тіла через вену в іншій руці. Сама процедура забору клітин триває 3-5 годин, залежно від кількості стовбурових клітин, яку необхідно отримати.

Другий спосіб (рідше використовується – 20% випадків) – пожертвування самим кістковим мозком, що передбачає отримання стовбурових клітин із тазових кісток. Це робиться за допомогою голки та шприца під загальним знеболенням у лікарні. Оскільки можливе відчуття дискомфорту в місцях, де було встановлено голку, донора госпіталізують до клініки на 1 – 2 дні.

При двох способах забору отримують не більше 1-5% від загального обсягу кісткового мозку донора. Такої кількості цілком вистачає, щоб забезпечити кровотворення пацієнта на все життя. Кістковий мозок у донора повністю відновлюється протягом кількох тижнів. Донор – людина, яка дарує шанс на життя!

При розробці статті використано матеріали з брошури Leukemia & Lymphoma Society “Трансплантація стовбурових клітин крові та кісткового мозку” в перекладі, виконаному за підтримки БФ “Таблеточки”.