ДЦП | Дитяча лікарня Запоріжжя

ДЦП у дітей

Дитячий церебральний параліч (ДЦП) – захворювання, що характеризується ураженням центральної нервової системи що не прогресує, недорозвиненням головного мозку, що проявляється різними руховими порушеннями, інтелектуальними розладами, епілепсією, проблемами з рівновагою. Дитячий церебральний параліч частково піддається функціональній компенсації.

Причини ДЦП

Несприятливі фактори, що стосуються походження дитячого церебрального паралічу: ускладнений соматичний та гінекологічний анамнез у матері, патологія вагітності, перинатальні ураження нервової системи – гіпоксичне, інфекційне, токсико-метаболічне, асфіксія під час пологів, родова травма, дисгенезії мозку.

Європейська клінічна класифікація ДЦП:

  • атаксічний
  • дискінетичний: дистонічний, хореоатетозний
  • спастичний: односторонній (геміплегія), двосторонній (диплегія, квадриплегія)

Частота форм ДЦП: спастична диплегія – 69,3%, геміпаретична форма – 16,3%, атонічно-астатична форма – 9,2%, гіперкінетична форма – 3,3%, подвійна геміплегія – 1,9%.

Симптоми ДЦП

Дитячий церебральний параліч проявляється різними симптомами. Клінічна картина завжди залежить від глибини та локалізації ураження структур мозку. У перші дні життя малюка можуть спостерігатися такі ознаки:

  • судоми
  • неспокійний сон
  • мляве смоктання грудей
  • застигання в одній позі
  • мимовільні рухи (наприклад, часте кивання головою)
  • асиметрія тіла (одна ручка може бути сильно напружена, а друга нерухома та розслаблена)
  • різна довжина / товщина кінцівок

Приблизно у 3 місяці від народження симптоми ДЦП стають більш вираженими:

  • затримка у формуванні рухових навичок
  • невміння тримати голову, перевертатися
  • відсутність інтересу до іграшок
  • нездатність усвідомлено рухати кінцівками
  • невміння утримувати іграшки

Діагностика ДЦП

На сьогоднішній день немає спеціальних діагностичних критеріїв ДЦП, але деякі симптоми відразу звертають на себе увагу лікаря.

  • порушення тонусу м’язів
  • ненормальна рухова активність
  • відставання дитини на психофізичному розвитку
  • відсутність контакту з близькими родичами, матір’ю
  • низький бал за шкалою Апгар (виставляється відразу після народження дитини)

Під час діагностики ДЦП можуть використовуватись різні електрофізичні методи обстеження:

  • електроміографія
  • електроенцефалографія
  • дослідження викликаних потенціалів
  • електронейрографія
  • транскраніальна магнітна стимуляція

Дані процедури дозволяють диференціювати дитячий церебральний параліч від спадкових неврологічних патологій, таких як синдром Луї-Бара, уроджена міопатія, атаксія Фредрейха та інших, що виявляються на першому році життя.

Лікування ДЦП

Відповідаючи на запитання, чи лікується ДЦП чи ні, треба сказати, що все залежить від форми хвороби та виразності її симптомів. У не найскладніших випадках, якщо докласти максимум зусиль, батьки можуть навчити дитину повністю обслуговувати себе і вести звичайний спосіб життя. Однак нерідкі ситуації, коли пацієнти з діагнозом ДЦП практично не залишають власного будинку (спеціального лікувального закладу) і повністю залежать від своїх рідних або медперсоналу, що обслуговує. Своєчасно розпочаті реабілітаційні заходи дозволяють розвинути у хворого інтелектуальні, моторні та мовні навички. Доведено, що найактивніший розвиток пізнавальних процесів та головного мозку, набуття базових та інтелектуальних умінь відбувається у віці до восьми років. Тому з моменту встановлення діагнозу і до восьми років потрібно особливо інтенсивно займатися реабілітацією.

Для дітей Запоріжжя та Запорізької області у Запорізькому обласному центрі медико-соціальної реабілітації на базі Запорізької обласної клінічної лікарні, запроваджуються сучасні методи успішного лікування спастичних форм дитячого церебрального паралічу.