Що таке черепно-мозкова травма (ЧМТ)?

Черепно-мозкова травма (ЧМТ) – це фізичне (механічне) ушкодження тканин головного мозку, що призводить до тимчасового або постійного порушення функціонування головного мозку.

Причини ЧМТ

Побутова травма посідає перше місце серед дитячого травматизму, що призводить до ЧМТ – 40%. На другому місці травми отримані внаслідок дорожньо-транспортних пригод – 30%. Серед найбільш поширених причин відносять травми, пов’язані зі спортом та відпочинком – вони посідають третє місце – 30%. Побутові травми спостерігаються найчастіше у дітей 1-5 років. Особливу увагу необхідно приділити падінню немовлят з меблів (ліжко, диван, стіл), пеленального столика, коляски, пральної машини – що пов’язано з недбалістю батьків. Черепно-мозкові травми від спорту та відпочинку, особливо футболу, велосипедів та баскетболу найбільш поширені серед дітей віком від 5 років. Залежать від недотримання правил поведінки на ігрових та спортивних майданчиках та недостатнього спостереження дорослих.
Високий рівень травматизму у дітей пояснюється підвищеною руховою активністю дитини, її непосидючістю та допитливістю, що поєднується з недосконалістю моторних навичок та координації рухів, а також зниженим почуттям небезпеки та страху висоти. При цьому навичка страховки руками ще не розвинена, тому вони падають, як правило, головою вниз і руки не підставляють. Особливу увагу необхідно приділити падінню на потилицю.

Які особливості перебігу ЧМТ у дітей?

Важливо знати, що ЧМТ у дітей протікає не так, як у дорослих – з мінімальними симптомами або безсимптомно. Діти можуть не втрачати свідомість навіть при черепно-мозковій травмі середнього ступеня важкості. За рахунок компенсаторних можливостей стан дитини здебільшого не відображає тяжкість травми, що може завчасно розслабити батьків, які бачать активну, «здорову» дитину. При мінімальних ушкодженнях на голові може бути значне ураження головного мозку: ділянки забитих місць головного мозку, внутрішньочерепні гематоми. Компенсаторні можливості мають свій ліміт, і коли він закінчиться, стан дитини може різко погіршитися. Саме тому важливо звертатися до лікаря нейрохірурга якнайшвидше після отримання травми.

Як класифікуються ЧМТ?

Класифікація черепно-мозкової травми у дітей:

Легка черепно-мозкова травма

Це струс головного мозку – коли зміни відбуваються лише на клітинному та субклітинному рівнях. Це означає, що при рентгенографії кісток черепа, ні під час проведення МРТ чи КТ мозку ми побачимо характерні зміни. Такий діагноз виставляється лікарем нейрохірургом з урахуванням скарг, ретельного огляду поведінки, стану дитини, механізму травми, неврологічного огляду. У дітей спочатку може не бути симптомів ЧМТ, тому даний діагноз можна підозрювати навіть за наявності хоча б одного симптому.
Характерні симптоми в момент травми – різка блідість шкірних покривів, тахікардія, втрата свідомості, потім млявість, сонливість, головний біль, запаморочення, відрижка під час годування, блювання, відзначається занепокоєння, розлад сну. У дітей молодшого віку (дошкільного) струс головного віку може протікати без втрати свідомості. Виявляється астенічний синдром – загальна слабкість, млявість, нездужання, дратівливість, безсоння, відсутність апетиту.

Черепно-мозкова травма середнього ступеня

Забій головного мозку легкого та середнього ступеня – даний діагноз виставляється за наявності вогнищ забитих місць у речовині головного мозку, внутрішньочерепних гематом, наявності перелому кісток черепа. Часто при цьому стан та поведінка дитини не змінюється (особливо у віці до 1 року), що спонукає батьків не звертатися до лікаря та не проводити лікування. У разі головну роль в постановці діагнозу грає результат проведеного МРТ чи КТ головного мозку. Перелом кісток черепа є частою патологією, особливо у дітей молодшого віку та потребує ретельного обстеження, стаціонарного лікування з призначенням лікарських препаратів. Такі переломи можуть ускладнюватись внутрішньочерепними гематомами, які вимагають проведення хірургічного лікування, а без лікування можуть бути летальні наслідки.

Черепно-мозкова травма тяжкого ступеня

При такому пошкодженні у батьків не виникає питання про наявність травми в дитини. Характеризується відключенням свідомості після травми – від кількох годин до кількох днів. При ускладненому перебігу ЧМТ (тривала гіпоксія) – до кількох тижнів. Типово рухове чи психомоторне збудження. Можливе порушення життєво важливих функцій: порушення серцевої діяльності, дихальні розлади. Лікування має відбуватися у реанімаційному відділенні.

До такого ушкодження відносять:

• забій головного мозку тяжкого ступеня
• внутрішньочерепні гематоми зі стисненням мозку
• дифузне аксональне ушкодження мозку

Коли необхідно звертатися до лікаря при ЧМТ?

Усі діти з черепно-мозковою травмою, або підозрою на неї мають бути госпіталізовані до стаціонару для подальшого обстеження та спостереження. Термін лікування буде залежати індивідуально від ступеня тяжкості черепно-мозкової травми. Від доби – коли можна протягом 24 годин виключити ЧМТ, 3-5 діб при струсі головного мозку, до 14-21 діб при більш тяжких ЧМТ (забиток головного мозку, внутрішньочерепна гематома, перелом кісток черепа).

Які обстеження при ЧМТ?

Існують протоколи, згідно з якими проводиться обстеження дітей при підозрі на черепно-мозкову травму:

• Неврологічний огляд.
• Рентгенографія кісток черепа у 2-х проекціях дозволяє виявити перелом кісток черепа.
• Ехо-ЕГ – можливо опосередковано виявити патологічний, частіше об’ємний процес в одній із півкуль великого мозку (який може бути викликаний, наприклад, внутрішньочерепною гематомою) або визначити внутрішньочерепну гіпертензію.
• Нейросонографія / УЗД головного мозку – можна застосовувати тільки у немовлят (коли відкрито тім’ячко). Може бути зображена порожнина черепа та мозкова структура, за рахунок чого виявляються внутрішньочерепні гематоми, осередки забою в речовині головного мозку.
• МРТ (магнітно-резонансна томографія) головного мозку – дозволяє роздивитися структури головного мозку та патологічні зміни у ньому. Призначається для підтвердження або виключення черепно-мозкової травми. А також визначення тактики подальшого лікування. МРТ є безпечним методом візуалізації і немає нічого спільного з радіаційним, рентгенівським випромінюванням.
• КТ (комп’ютерна томографія) головного мозку – використовується для уточнення наявності, локалізації та характеру переломів кісток черепа. Також можна виявити вогнища забитих місць чи внутрішньочерепні гематоми. У дітей молодшого віку КТ та МРТ проводиться під седацією. Тобто дитині вводиться лікарський засіб, після якого він засинає на час проведення дослідження. Це робиться для того, щоб дитина не злякалася і не рухалася під час проведення томографії – для якісних, чітких знімків.
• Консультація спеціалістів: офтальмолога – для визначення стану очного дна, яке є опосередкованим відображенням стану головного мозку при різних впливах на нього; отоларинголога, травматолога, хірурга – для виключення супутніх травм.
• Лабораторні методи обстеження: загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, біохімічний аналіз крові, коагулограма (дослідження рівня згортання крові), визначення групи крові (при важкому стані, або стані, що потребує хірургічного лікування).

Лікування ЧМТ

Лікування призначається лікарем нейрохірургом залежно від діагнозу та стану дитини. Основні рекомендації: ліжковий режим, обмеження фізичного та нервового навантаження, обмеження напруги на очі. Медикаментозне лікування проводиться згідно з клінічними протоколами лікування. Може включати симптоматичну терапію (знеболення при сильному головному болю, протиблювотні засоби при блюванні), протинабрякова терапія, ноотропні, судинні, седативні препарати, антибіотикотерапія (при відкритих черепно-мозкових травмах). Хірургічне лікування виконується за показаннями, які визначає лікуючий нейрохірург згідно діючих клінічних протоколів. За наявності рани м’якої тканини голови проводиться первинна хірургічна обробка (рана обробляється розчинами антисептика, ретельно оглядається, накладаються шви за потреби). Залежно від стану, розмірів рани додатково може призначатися антибіотикотерапія.