Причини виникнення ієрсиніозу

Механізм передачі ієрсиніозу – фекально-оральний. У природі природним резервуаром псевдотуберкульозу і кишкового ієрсиніозу є гризуни (миші-полівки, землерийки-бурозубки, піщанки, ховрахи). Також інфекція може поширюватися серед гризунів, що мешкають поруч із людиною, таких як будинкові миші, щури. Збудники перебувають у шлунково-кишковому тракті гризунів. Виділяючись із фекаліями, потрапляють у ґрунт, дрібні непроточні водойми, корми та харчові продукти, призводячи до зараження. Людина може заразитися кишковим ієрсиніозом від хворих сільськогосподарських тварин. Насамперед від свиней, а також від корів, овець і кіз, під час вживання продуктів тваринного походження – м’яса, молока та їхніх похідних. Які вживають у сирому або термічно недостатньо обробленому вигляді. Сприяють зараженню людини такі чинники, як порушення режиму збирання та обробки м’ясної й молочної продукції. А також порушення термінів реалізації готових страв і режиму пастеризації молока, тривале зберігання зараженої збудником сирої продукції в холодильнику (ієрсинії здатні рости й розмножуватися за низької температури). Крім того, людина хвора на кишковий ієрсиніоз може стати джерелом інфекції для оточуючих.

Симптоми ієрсиніозу

Інкубаційний період для кишкового ієрсиніозу становить від 1 до 6 днів. Клінічна картина при цьому захворюванні складається з поєднання кількох синдромів – загальнотоксичного (підвищення температури тіла, слабкість, головний біль, ломота), диспепсичного (біль у животі, нудота, блювота, нестійкий стілець), катарального (кашель, біль у горлі), артралгічного (ураження суглобів – суглоби набрякають, рухи болючі й обмежені) та екзантематозного (за ієрсиніозу спостерігаються різноманітні висипання, екзантема на долонях і стопах. Найчастіше зустрічається гастроінтестинальна форма з характерною для багатьох кишкових інфекцій.

Діагностика ієрсиніозу

Діагностика ієрсиніозу включає такі лабораторні дослідження та інструментальні методи:

• загальний (клінічний) аналіз крові
• рентген органів грудної клітки
• УЗД органів черевної порожнини та заочеревинного простору
• імунологічний метод дає змогу виявити антитіла до збудника і слугує для експрес-діагностики
• біохімічний аналіз крові (лужна фосфатаза, глюкоза, АСТ, АЛТ, креатинін, сечовина, білірубін загальний, загальний білок, альбумін, натрій, калій, хлор, кальцій)
• одним з основних методів діагностики тривалий час був бактеріологічний посів біологічного матеріалу хворого (фекалій, крові, харкотиння тощо) на поживні середовища для виявлення росту ієрсиній. Однак цей спосіб вирізняється низькою частотою отримання росту культури

Лікування ієрсиніозу

Лікування ієрсиніозу проводиться з урахуванням клінічної форми та тяжкості захворювання. Необхідно як купірувати гострі прояви інфекції, так і запобігти розвитку можливих ускладнень. Усім хворим на ієрсиніоз якомога раніше призначають повноцінну антибактеріальну терапію з урахуванням чутливості ієрсиній до антибіотиків (зазвичай на підставі того, які штами присутні).